ГУМОРЕСКИ Автор: Павло Глазовий

* * * * *

Бобина

Десь у клубі виступав
Лектор із столиці.
Вчив людей, як піднести
Урожай пшениці.
Як з’ясована була
Істина остання,
Лектор звично запитав:
- В кого є питання?
До трибуни підійшла
Тітка Василина.
- Ви, пожалуста, скажіть,
Що це за бобина?
Взяв бобину вчений муж,
Довго роздивлявся:
От так штука, от улип…
От тобі й попався..
Витер хусточкою злак,
В рот до зуба суне,
Раз куснув, а потім ще –
Та убік як плюне!
- Що за витівки такі? -
Грім на тітку мече. –
Що ви тичете мені?
Це ж драже овече!..
Тітка дивиться в лице,
Сміх її аж трусить:
- Що то вчений чоловік!
Що не дай розкусить…


* * * * *

Байка про курячі яйка

Сіла баба біля столу,
Біблію чита.
Раптом двері рип -у хату
Німець заліта.

- Гутен таг! - гука з порогу. -
Яйка, млеко, шпік! -
Баба Біблію відклала
Й сплюнула у бік.

- Про які ти яйка мелеш?
Де тепер вони?
Ти ж поїв курей у мене
Ще під час війни.

- В німця очі зразу стали
Вогкими від сліз.
- Я для вас гуманітарний
Підмога привіз...


* * * * *

Босий студент

Цілий рік студент провчився майже без просвітку
Та й приїхав відпочити до батьків улітку.
Вклала мати сина спати з дальної дороги.
— Що він тільки, — каже батько, — узува на ноги.
Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки.
Колись отак узувались безпритульні вурки.
Взяв смолу він, дратву й шило ще й циганську голку,
Довів якось черевики синові до толку.
Син уранці підхопився, скочив на підлогу.
Що за диво? Не налазить черевик на ногу.
Батько збоку утішає: — Не журися, хлопче.
Нога в тебе чималенька, за півдня розтопче. —
Син хитає головою: — Думали б хоч трішки.
Нащо було зашивати нові босоніжки?



* * * * *

В кого батько розумніший


Сперечаються хлоп'ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого татка!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш татко
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.



* * * * *

Варивода

Увійшов поважний дядько до їдальні зранку.
Пильним оком подивився на офіціантку.
— Скиньте, — каже, — цей передник в білому крохмалі,
А надіньте фартушину, всю в олії й салі.
Розпустіть своє волосся, хай звиса до носа.
Не дивіться так привітно, а спідлоба й скоса.
Принесіть мені тарілку бовтаного супу,
Перепалену котлету і картоплі купу.
Молода офіціантка знизує плечима.
— Ви хильнули чи, можливо, інша є причина?
— О, причина, — мовив дядько, — багатьом відома.
Почувати себе хочу в їдальні, як дома.



* * * * *

Герой

Вернувся татко із Кавказу,
Вхопив синка на руки зразу:
— Чи був, синочку, хтось у нас,
Коли я їздив на Кавказ? —
А той говорить: — З яродрому
Один ходив до нас додому.
Все говорив, що він пілот,
Що дуже любить самольот.
Своїм геройством вихвалявся,
А сам без мами спать боявся.


* * * * *

Голуб'ята

В санаторії зустрілись Сидір і Варвара.

Покохались, полюбились, як голубів пара.

Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка.

В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка.

Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду.

До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. —

А вона аж умлівала, дивлячись на нього.

— До кінця любити будеш? Тобто до якого? —

Він як голуб до голубки, припадав до дівки:

— Ясно, серце, до якого. До кінця путівки.


* * * * *

Дві поради

Прийшов хворий до лікаря.
— Кепське, — каже, — діло.
Ломить ноги, крутить руки, туситься все тіло.
— Де працюєте, шановний?
— Тут, у нашім місті.
— А яка у вас зарплата?
— Півтораста-двісті.
— Я вам раджу калорійні споживать продукти,
Масло, ряжанку, сметану, овочі і фрукти. —
Це пішов. Заходить інший. Горбиться і стогне.
— Щось я, — каже, — худну й худну. Тіло просто сохне.
— Заробляєте ви скільки?
— Пенсію приносить
Листоноша. Небагато, та для мене досить.
— То давайте, — каже лікар, — на ходьбу натиснем.
Більш бувайте на повітрі, заряджайтесь киснем.



* * * * *

Диплом

Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара. —
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючі і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать диплом
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт,
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:
— Неси диплом іще один —
Моїй чудесній конячині. —
Старий віддав йому чолом:
— Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,

Чому ж коневі теж не дати?

З вірменського гумору


* * * * *


Де беруться діти

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі.
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… —
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людьському…



* * * * *


Дегустатор

Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного,
Якось випив у буфеті коньяку міцного
І промовив: — Безподобно! Отрицать не можна.
Це божественний напиток, но ціна — безбожна.


* * * * *

Болільник

Ой ховають болільника, а це вам не жарт:
Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт.
Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора.
Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра.
Раптом мертвий віко скинув, у труні встає
Та й питає: — Хто там грає? Хто кому дає? —
І сказав йому товариш, відігнавши мух:
— Нашим знову наклепали. Спи вже краще, друг…


* * * * *


Балакучий Пилип

Серед ночі по провулку

шкандибав Пилип.
Раптом вибіг з підворотні

здоровенний тип.
Ледь не плаче: — Ой братишка,

може, скажеш ти,
Де міліція районна. Як туди пройти? —
А Пилип знизав плечима:

— Як тобі сказать?
Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять.
— А дільничний де приймає?

— аж трясеться тип.
— Та ніхто тут не буває,

— відмахнувсь Пилип.
Тут міліції ніколи не стрічав ніхто…
— Ну, тоді витрушуй гроші

і знімай пальто!


* * * * *



Комментарии