Українскі гуморески

Хотела в стихотворную тему разместить, но поняла, что не то. Нужна отдельная тема.
Вчера с отцом вспоминали детство и гуморески, которые мой отец читал на всяких концертах в воинской части. Нашли в интернете гуморески Павла Глазового. Оказывается, я многие из них помню наизусть.
В общем, хочу показать вам, что украинская литература бывает не только мрачной.
Вот ссылка: Здесь находится ссылка. Чтобы увидеть её, зарегистрируйтесь пожалуйста, это займёт у Вас всего минуту
Особо любимые я буду выкладывать сюда. Присоединяйтесь.


ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ


— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі.
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуні татко...
— І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людському...

ЄДИНИЙ ВИХІД


Ревізор перевіряє квитки у вагоні.
Під вікном сидить бабуся, спершись на долоні.
Куня собі, похиливши голову в куточок.
— Куди їдете, бабусю? Покажіть квиточок.—
Подивився, хмурить брови.
— Як це ви зуміли?
Ви, шановна громадянко не в той поїзд сіли.
— Ні, я їду, куди треба. На Донбас, додому.
— Ваш квиток у простий поїзд, а ви — у швидкому
— Що ж, — відказує бабуся, — вже діватись ніде.
Піди скажи машиністу, хай тихіше їде.

А эта моя самая любимая.

ЯК ЛЯКАТИ ВОВКА


Електричкою мисливці їдуть на качок.
Скільки можна там почути всяких балачок!
Літній дядько молодому весело кива:
— Перевірим, як у тебе варить голова.
Йдеш ти полем без патронів, розстріляв усе.
А тобі назустріч вовка сатана несе.
Що ти зробиш?
— Заховаюсь в ямі, за кущем...
— Знайде, синку, й з'їсть негайно з шапкою й плащем.
Є одна мисливська хитрість, знай її і ти.
Не ховатись, а на вовка треба прямо йти.
Перед вовком сядь, роззуйся, і штани зніми,
І лупцюй по морді вовка мокрими штаньми.
Вовк штанів боїться мокрих більше, ніж вогню.
Це кажу я щиру правду, не якусь брехню.
Молодий йому не вірить, скоса погляда.
— Добре, — каже, — якщо буде поблизу вода.
Чи баюра, чи калюжа, чи який струмок...
А як ні, то що робити?
— Не журись, синок!
Доки будеш роззуватись та знімать штани,
Десять раз у тебе стануть мокрими вони.

ПІСЛЯ АВАНСУ


Чоловік аванс одержав, здибався з дружком
Та добряче й причастився просто під ларком.
І, п'янющий, як то кажуть, у дрезину, в дим,
Почвалав у дитсадочок за дитям малим.
Там схопив синка за руку і повів, як міг.
Не устиг він ще ступити дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози: —В тебе сором є?
Ти привів чужу дитину. Де ж дитя моє?—
Чоловіка в різні боки буйний хміль хита.
— А яка тобі різниця?— жінку він пита.—
Чи чужого прихопив я, чи привів свого...
Ти ж назад відтарабаниш завтра знов його.

ІМЕНИНИ


Зібралися якось гості в Козолупа Мини,
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу, взяв за руку тітку
І пустився вибивати громову чечітку.
Раптом хлопчик-п'ятиліток вскочив у кімнату.
— Там тебе до телефону викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають Мину Козолупа.
— Ні, питають, який дурень об підлогу гупа.

В КОГО БАТЬКО РОЗУМНІШИЙ


Сперечаються хлоп'ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого тата!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш тато
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.

У КВАРТИРІ КОМУНАЛЬНІЙ


Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири:
Одна кухня, одна ванна, а сімей — чотири.
Якось, вставши серед ночі, молодичка Ася
Зачинилася у ванній, швидко роздяглася.
Раптом глянула на двері і очам не вірить:
Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить.
Ася юбкою прикрилась, двері відчинила
І уздріла двох сусідів — Федора й Бавила, —
Та як крикне:
— Як не сором? Хворі ви чи п'яні?
Чи не бачили ви жінки у такому стані? —
А Вавило:
— Тихо, дєтка! Не туди ти хилиш.
Ми дивились, чиїм милом ти себе намилиш

СПИ СПОКІЙНО!


Ідеш часом — бачиш цвинтар.
Нема огорожі,
Тільки сосни та берізки
Стоять на сторожі.
І, мов хмари, обступають
Роздуми одвічні,
Що всі ми там колись будем,
Що всі ми не вічні...
Ішов п'яний через цвинтар
Та згадував маму
І ляпнувся, зазівавшись,
У свіженьку яму.
Повернувся вправо, вліво,
Мацонув руками.
— Ґвалт! Рятуйте! — розкричався.—
Витягайте з ями!
Мимо тупав по стежині
Хтось іще п'яніший.
— Держи, — кричить, — хвіст трубою
І носа не вішай! —
З ями голос умоляє:
— Я ж тебе благаю.
Кинь вірьовку! Тут же сиро!
Я ж тут замерзаю...
Верхній в яму заглядає:
— Що ти розходився?
Врізав дуба — спи спокійно!
Чого ж ти розрився?

ЛІКУВАННЯ ДИМОМ


Сказав лікар недужому:
— Нехороше діло.
У вас лице, голубчику, зовсім пожовтіло.
На прогулянки виходьте в скверики і парки.
На добу куріть, будь ласка, тільки три цигарки.—
Прийшов хворий через тиждень. Лице аж зелене.
— Болить, — каже, — від куріння голова у мене.
Ви навіщо прописали цю страшну заразу?
Я ж до вашого наказу не курив ні разу.

МАСТИКА


Мовить жінка у крамниці без шуму і крику:
— Я колись у вас купила для підлог мастику.
Як паркет натерла вчора, то ще чхаю й досі.
Так смердить уся квартира, аж шпигає в носі.
— Так паркет же буде чистий, — продавець сміється, —
Бо до вас ніхто півроку в гості не поткнеться.

ГЕНІАЛЬНЕ ДИТЯ


В мами є синок маленький,
Ростом — мамі до колін.
Мама певна, що талантів
Більш нема таких, як він.
Син наївся мухоморів,
Промивали живота,
А матуся всім говорить:
— Грибоєдов вироста!

НАЙКРАЩА МОВА


Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
— Якій мові ми синочка
Будемо навчати —
Українській чи російській?
Обидві ж хороші. — Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.

А это специально для Аинма.


БУБЛИК З МАКОМ


Принесла з базару бабка бублика онучку.
— Я гостинчика купила, — тиче йому в ручку.
Дід схопився: — Де купила? Десь не в магазині?
Дай поглянути, чи можна це давать дитині.—
Потім батько обізвався: — Треба подивиться,
Чи воно не саморобне, чи воно годиться.—
Після батька десь на кухні обізвалась мати:
— Дайте глянуть, чи дитині можна це давати.
Доки м'яли та лизали батько, дід і мати,
На гостинці не лишилось маку ні зерняти.
А на кому ж окошилась пильна перевірка?
Дісталася онучаті від бублика дірка.

ШВИДКИЙ ШЛЮБ


Жора й Лора випадково у кіно зустрілись.
Через місяць розписались, тобто одружились.
Ще три місяці минуло, й Лора з родбудинку
Ошелешеному Жорі принесла дитинку.
Жора кинувся в аптеку, потім — до кіоску.
Притаскав синкові зошит, олівець і соску.
Раз, — говорить, — достроково він зумів родитись,
Значить, може через місяць в школі опинитись.

ДИР-ДИР-ДИР...


Дир-дир-дир...
— Привіт, дружок! Не боїшся тряски?
Мотоциклом покатаю, залазь до коляски! —
Покатались, зупинились. Дружок дружка смика:
— Посміхнись, чого у тебе кисла така пика? —
Той зігнувся, спину чуха.
— Ану тебе к трясці!
Засмієшся, як у тебе дна нема в колясці...

ШВИДКИЙ ЖЕНИХ


Молодий мотоцикліст
Мчить, як вихор, через міст.
Гуркотить мотоциклет, як старе корито.
А назустріч старшина.
— Стій! — кричить сердито.—
Ви куди так летите? Спішите в могилу?
— Ні, до загсу я везу Мотю свою.милу.
— Що? — питає старшина.— Я не бачу Моті.
— Значить, випала з сідла десь на повороті.

СОЛДАТСЬКА ЛІРИКА


Хлопець виїхав служити у далекий край
І коханій пише звідти: «Жди мене, чекай!
Я тебе не забуваю, не забудь і ти.
Я не можу надивитись на твої листи.
Навіть марки відриваю і цілую їх,
Бо на них сліди лишились від губів твоїх».
А кохана пише: «Милий! Жду тебе й люблю,
Тільки знай, що до конвертів марок не ліплю.
На губах вони лишають неприємний слід,
І за мене марки ліпить мій любимий дід».

ЧУДОДІЙНИЙ БОРЩ


Серед ночі в завірюху стука хтось до хати.
— Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати?
Документи покажу вам. Я боєць піхоти.
Ми в похід ходили вчора. Я відстав від роти.
Дві доби блукав у лісі, не знайшов дороги.
Дві доби не їв нічого, приморозив ноги.—
За дверима чути голос: — Вірю вам прекрасно.
Я одна, а ви мужчина. Це мені опасно.—
А солдат зубами дзвонить: — Що ж тут опасатись?
Я ж два дні не їв нічого. Не почну ж кусатись.—
За дверима той же голос: — Та воно-то ясно.
Темна ж ніч, а ви мужчина. Це мені опасно.—
А солдат: — Та я ж кажу вам, збився із дороги.
Дві доби не їв нічого, приморозив ноги...
Відчинила жінка двері, просить гостя в хату.
Насипає борщ гарячий, подає солдату.
З'їв солдат борщу тарілку, ще й добавки просить.
Як наївся, розігрівся.—Мабуть, —каже, —досить.
Ти чудесна господиня, борщ у тебе класний,
І тепер я відчуваю, що стаю опасний.

ПІШОВ СИНОК У АРМІЮ


Пішов синок у армію. Дрібні листи пише:
«Міцно тата обнімаю, маму — ще міцніше.
Взяли мене у піхоту. Прошу маму й тата:
Вишліть сотню карбованців. Куплю автомата».
Через місяць той синочок пише ще дрібніше:
«Люблю сильно свого тата, маму — ще сильніше.
Я вже став артилеристом. Любі мамо й тату!
Вишліть двісті карбованців. Я куплю гармату».
От відправив батько гроші й сів листа писати:
«Любий синку! Вчися влучно бити із гармати.
Та не здумай переходить в танкову частину,
Бо купити тобі танка я не зможу, сину».

ПРЯНИК


— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.—
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
— Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

Вика, прошу прощения. Но читаю постоянно: украинские гомосеки -- хоть ты тресни!

Здесь находится ссылка. Чтобы увидеть её, зарегистрируйтесь пожалуйста, это займёт у Вас всего минуту: Вика, прошу прощения. Но читаю постоянно: украинские гомосеки -- хоть ты тресни!

Здесь находится ссылка. Чтобы увидеть её, зарегистрируйтесь пожалуйста, это займёт у Вас всего минуту: Вика, прошу прощения. Но читаю постоянно: украинские гомосеки -- хоть ты тресни!

Подвиньтесь, я с Вами на прием к доктору

СОЛОДКІ СНИ


— Сни мені хороші сняться, — каже жінка Мині.—
Ніби ти купив чудесну шубку в магазині.
Потім снилося, що перстень ти купив для мене,
Золотенький, а на ньому щось таке зелене.
Потім снилося, що брошку дорогу купили.
Навіть точно пам'ятаю, скільки заплатили...
Мина весело сміється: — Справді, сни хороші.
От якби іще приснилось, звідки взяв я гроші!

УНІКАЛЬНИЙ ЧОЛОВІК


Лає жінка чоловіка: — Я варю, і шию,
І підлоги натираю, і каструлі мию,
Він же вернеться з роботи, влізе у піжаму
І куняє на дивані, вже пролежав яму.
А свекруха до невістки промовляє тихо:
— Не чіпляйся ти до нього, буде тобі лихо.
Хвали бога, що сидить він в рідному гніздечку,
Не блукає по пивничках і не скаче в гречку,
І нічого знать не хоче, крім сім'ї своєї.
Таких'скоро виставляти будуть у музеї.

А эта гумореска мне Чертёнка с её соседкой напомнила.

ЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ


Поселились Федько й Катря в новому будинку
Ставлять меблі. Почепили на стіні картинку.
Раптом чують тріск і скрегіт у вечірній тиші.
Катря вдарила в долоні:
— Вже шкребуться миші...
Звідкіля ж вони так рано? — дивиться на Федьку
А той каже: — То не миші. То сусід їсть редьку

МАТИЛЬДА


—Ти, гуляко, — каже жінка, — поясни мені,
Про яку то ти Матильду згадував у сні? —
А Макар: — То щось верзлося із дитячих літ.
Це козу так жартівливо називав наш дід.
Як прийшов Макар з роботи, надавив дзвінок.
Відчинила не дружина, а малий синок.
— Ой татусю, стережися, буде знов гроза.
Мама взнала, де працює дідова коза.

ШАЛАПУТНИЙ ІВАН


Як у друга у Данила були іменини,
На них Іван не проґавив жодної чарчини.
Довелося ночувати сердезі в Данила.
Данилиха на дивані йому постелила.
Сам Данило ліг на ліжку з кумом Опанасом,
А Данилиха полізла аж на піч з матрацом.
Прокидається Данило точно серед ночі,
А Іван той шалапутний на печі регоче.
— Ти чого то там регочеш? —запитав Івана.
А той каже: — Так я ж сонний упав із дивана.
— То як же ти опинився на печі, чудило?
— Оце якраз, — Іван каже, — мене й розсмішило.

МОРОЖЕНИЙ ЖОРА


Був у жінки чоловічок згорблений і сивий.
Через те ходив до неї Жора чорнобривий.
Раз вернувся чоловічок у незвичну пору.
Довелося молодиці заховати Жору.
Заховала не у шафі, не в дубовій бочці, —
В холодильнику закрила у одній сорочці.
Сів вечерять чоловічок. Вносить жінка миску.
Покришила цибулину і гірку редиску.
Чоловічок носом крутить:
— Редьки мені мало...—
Та й поліз у холодильник діставати сало.
Смик за дверці й відсахнувся:
— Що це за потвора? —
Перед ним зубами дзвонить задубілий Жора.
І промовив чоловічок:
— От мені так сало...
Що це в біса за животне? Як сюди попало? —
Жора чмихнув та як гаркне:
— Зачини, дубина!
Що ти витріщивсь на мене?
Не видав пингвина?

ХАЛАБУДА


Як зайшла в осінню пору дама в магазин,
Вибирала теплу шапку близько двох годин.
То кубанку, то ушанку, то папаху дай.
Ця кудлата, та лахмата — не годиться, й край.
І нарешті запитала дама продавця:
— Скільки коштує, приміром, халабуда ця? —
Продавець скривився гірко і вклонився їй:
— Цю безплатно забирайте, ви ж прийшли у ній.

ТВЕРДИЙ ПРОДУКТ


Продавщиця із ларьочка старшині гука.
— Тип отой купив у мене з м'ясом пиріжка
І не знаю, що на нього, клятого, найшло:
Він на мене кинув камінь. Гляньте, вибив скло! —
Старшина до того типа швидко підбіга.
— Ви чого це тут каміння кидаєте, га? —
Той сказав: — А ви загляньте краще у ларьок.
Де ж там камінь? Я назад їй кинув пиріжок.

КАГАНЕЦЬ


Зайшов до сусідки, а вона — сама,
Окрім неї, братці, ні душі нема.
Молода та гарна з книжкою сидить.
Каганець маленький, як димар, чадить. —
Де це ти коптилку узяла таку?
— Погоріли, — каже, — пробки на щитку.—
Я й подумав, братці, як же бути з цим?
Від коптилки ж запах, від коптилки дим...
— А чого ж, — питаю, — не зробить «жучка»?
— Та немає, — каже, — дроту ні шматка.—
Я іще подумав: що ж його робить?
Фу! — задув коптилку, нехай не чадить.
А чому ходжу я, братці, з синяком?
Ви вже догадались. Точно. Кулаком.

ЧОРНА ОБРАЗА


— Ти чого-то в зоопарку бився з Митрофаном?
— Бо він мене торік іще назвав павіаном.
— А чому ж ти йому зразу за це не віддячив?
— Тоді я ще павіана живого не бачив.

ШЛЮБНА АРИФМЕТИКА


— Не женися, — кажуть Гнату, — бо останнє втратиш.
Ти й так уже трьом дружинам аліменти платиш.—
Гнат сміється:
— Врахував я всі складні моменти:
Знайшов кралю, яка лупить із трьох аліменти.

ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА


Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Далі.
— Гоголь.
— Далі.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Далі, синку.
— Достоєвський.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак.—
Ялисей зрадів: — Прекрасно!
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.

ОДНОКАШНИК


— Хто там, синку, в двері стукав?
— То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок.
Він говорить, що приїхав із села до нас,
Що колись ходив з тобою у четвертий клас.
— Йди скажи: немає татка. То якесь брехло.
У четвертім нашім класі лисих не було.

ТАЄМНИЦЯ МОЗКУ


Кличе хлопець:
— Чуєш, татку!
— Чого тобі синку?
— Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку.
На картинці людський мозок. Череп ніби знятий...
Так чого в людини мозок геть увесь пом'ятий? —
Батько глянув, посміхнувся:
— Тут ясна картина.
Як народиться, синочку, на цей світ людина,
То вправляють і вправляють їй «мозга» потрошку,
Доки стане в неї мозок схожим на гармошку.

ТАБЕЛЬ


Питається сина батько Опанас:
— Ну так де ж твій табель за дев'ятий клас?
— На деньок у мене попросив Марат.
— А чого це раптом?
— Каже, напрокат.
Учиться він класно, на «чотири» й «п'ять».
Хоче моїм табелем предків полякать.

ЖОРИНА МРІЯ


Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:
— Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.
У свої сімнадцять років мислити не вмієш.
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.
Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку.
«Я мечтаю підшукати Інтересну жінку,
Щоб для мене підходящі мала внєшні дані
І робила в гастрономі чи у ресторані...»
Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого?
Ти один лиш дописатись можеш до такого.
— Чом один? — скривився Жора. — Це в якому смислі?
Я писав, а батя збоку підказував мислі.

ЧУДЕСНА БРИТВА


Чоловік як сяде бритись, так і почалося:
— Ну й дере ж клятюща бритва! Просто рве волосся.—
І не витримала жінка: — Це вже ти нечесно...
Я картоплю нею чищу, так бере ж чудесно.

БЛИЗНЯТА


Тракториста молодого Грицька Воротила
Повідомили: близняток жінка народила.
Він біжить до родбудинку, дума: два синочки!
А насправді їх ще більше: синок і дві дочки.
Вскочив Гриць до коридора, не пускають далі.
— Гляньте в шибочку, — говорять, — он де ваші лялі.
Гриць у шибку заглядає: — Бачу дві дитини.
А що в. третьому пакунку? Запасні частини?

ОТ КОЛИСЬ БУЛИ ДІВЧАТА!


Дорікає дід онуці: — Дивні нині діти.
Вже дівчата розучились навіть червоніти.
А колись були, голубко, дуже соромливі.
Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві.—
Тут онука аж руками вдарила об поли: —
Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!

КУРЯЧА ГРАМОТА


На мій погляд, це хороші завели порядки,
Що на курячих яєчках ставляться печатки:
Якого числа
Курочка знесла.
Ось купила бабусенька яєць два десятки.
— Звідки ж на них, — дивується, — взялися печатки?.—
А дід каже: — Не дивуйся. Є спеціалісти,
Які можуть з печаткою й не туди залізти.

У меня один вопрос. Что делает эта тема в психологическом разделе?

Здесь находится ссылка. Чтобы увидеть её, зарегистрируйтесь пожалуйста, это займёт у Вас всего минуту: У меня один вопрос. Что делает эта тема в психологическом разделе?

Тююю. А чё я её сюда засунула? Не подумала и влепила в первый неглавный раздел. Наверное в "Пикник" нуно?

ЗАКОХАНИЙ КУЗЬМА


У садочку пригорнулась Галя до Кузьми.
— Як Ромео і Джульетта, будем жити ми.—
А Кузьма очима блима: — Думала б сама...
Ну при чому тут Ромео, коли я Кузьма?
Трохи згодом Галя далі розвиває план:
— Будем жити, як Людмила і її Руслан.—
А Кузьма сопе сердито: — Не годиться теж.
Ти ж Галина, не Людмила. Юринду плетеш.
— Ну, а як? — питає Галя впертого Кузьму,
А той каже: — Будем жити, як німий з Муму.

СОРОЧКА


Хитрий Едик шепче Жорі: — Я тобі дістану
Закордонну сорочину з чистого лавсану.
То така, що можна місяць сміливо таскати:
Взяв ганчірку, витер комір — і не треба прати.—
Жора свиснув: — Ти, братишка, не попав у точку:
Я й так ношу по місяцю будь-яку сорочку.

ЖАЛІБНИЙ ЗЯТЬ


Ой умерла теща. Прибіг її зять
Та й сів недалечко, та й давай ридать:
— Ой ти ж моя тещо, сонечко ясне!
На кого ж ти, серденько, кинула мене?
Та ти ж було й смажиш, та ти ж було й париш.
Ти ж було вареничків з сиром як навариш,
Та до столу сядеш, та їси ж, їси,
А мені сироватки кислої даси...
А я ж ту сироватку тьопаю, тьопаю,
А твоїх вареничків пальцем не чіпаю,
Щоб ти макогоном лоба не розбила,
Нещасним калікою мене не зробила...
Люди слів не чують, бачать, що голосить, —
Кожне нахиляється і ласкаво просить:
— Перестаньте мучитись. Що ви з себе робите?
Мертву не піднімете, а себе угробите...

СВІЖИНА


На базарі дядько п'яний зуби вискаля.
— Наваліться, громадяни! Продаю кроля.—
Літня жінка м'ясо нюха.
— Хай боронить бог...
Скільки днів уже минуло, як цей кролик здох?
— Ти купуй, — говорить дядько, — не шкодуй грошей.
М'ясо свіже — він сьогодні ще ловив мишей.

НЕДРІМАЙЛО


Йде увечері Явдоха з кухні заводської.
Пре каструлю здоровенну мимо прохідної.
Вахтер Фока Недрімайло пита у Явдохи:
— Ти що несеш у каструлі?
— Сироватки трохи.
— Ні, — говорить Недрімайло, — так не буде діла
Зараз вилий сироватку! Сісти захотіла? —
Через тиждень знов Явдоха з кухні заводської
Пре каструлю здоровенну мимо прохідної.
Невсипущий Недрімайло кинувсь до Явдохи:
— Ти чого це знов набрала?
— Та помийок трохи.
Аж підскочив Недрімайло: — Вже крадеш помиї?
Вилий зараз же, негайно, бо двину по шиї!
Через тиждень знов Явдоха з кухні заводської
Пре каструлю здоровенну мимо прохідної.
— Що несеш? — вахтер питає.
— Кісточки для кішки.
— Викинь зараз із каструлі і не строй тут смішки!
В Недрімайла не проскочать несуни й пролази.
Він затримав так Явдоху двадцять і два рази.
За той час, коли цей сторож був на караулі,
Тітка вкрала у їдальні двадцять дві каструлі.

СЛОНЯЧИЙ РАЦІОН


Походжає зоопарком
Сторож Филимон
Там, де рядом розмістились
Бегемот і слон.
Над слоном висить табличка,
Що розповіда,
Скільки він продуктів різних
За добу з'їда:
Скільки сіна і картоплі,
Дерті, буряків,
Моркви, клюкви, солі, крейди,
Редьки й огірків.
Особливо дуже чітко
Виведено там,
Що з'їда він апельсинів
Десять кііограм.
І спитала Филимона
Дама молода:
— То він стільки апельсинів
За добу з'їда?
Це, їй-право, навіть важко
Уявити нам.
Ну невже він з'їсти може
Десять кілограм? —
Сторож мовив: — Слон до фрукти
Має сильну страсть.
О-го-го, він з'їсти може!
Та хто йому дасть?

ХАРАКТЕРНИЙ ЗВУК


У міліції питає старшина Демида:
— Ви бачили, як сусід ваш ударив сусіда?
— Тоді якраз, — Демид каже, — я був у коморі,
А сусід сусіда бахнув по лобі надворі.
— Як ви взнали, що по лобі, не бувши при тому?
— Звук такий був, мов торохнув по чомусь пустому.

НЕВДАЛИЙ ПРИКЛАД


Повернулась жінка з Криму у свої краї.
На пероні зустрічає чоловік її.
Цмокнув раз у ліву щічку і стоїть.як пан.
— Та візьми ж ти, — каже жінка, — в мене чемодан.
І чого не обнімаєш? Став, як каланча.
Подивись он, як мужчина жінку зустріча:
Обнімає, пригортає, мов не бачив вік.
— То невдалий в тебе приклад, — мовив чоловік.—
Він її не зустрічає, а випроводжа.
А по-друге, я їх знаю: жінка то чужа.

Дiд Вовин, кажуть, гнув пiдкови,
Видать, при силi був таки.
Ця здiбнiсть гнуть є i у Вови...
Теж гне. На жаль, лиш матюки.